(частина перша)
Випереджуючи скептицизм досвідчених рибалок, одразу підкреслюю, що в риболовлі ми з дружиною абсолютні новачки-«чайники», на берег виїжджаємо для відпочинку, здоров’я та позитивних вражень. Отож прошу не сприймати цей звіт аж занадто прискіпливо та серйозно…
Андрій Куліш
Приїхали з Києва на „Дикуху” в обідню пору. Одразу побачили, що багато стоянок у лісочку на березі вже зайняті, в тому числі й та, котру запланували собі ще з Києва. Але не біда, зупинилися і розташувалися на сусідній, досить вигідній. 
За 150 метрів від нас, на великій галявині, розбито аж два табори, із дітьми-бабусями-песиками-причепами-човнами – словом, „з’їзд аматорів природи і рибалки”…
Неспішно розпакували і зі смаком розставили намет, столик та розкладні стільчики. Я вибрав місця для 3-х спінінгів, встановив їх.
В очікуванні вечірнього кльову вирішили випробувати наше нове надбання – похідну міні-пічку “Airwood UltraLight BM” львівського виробництва. Отримали купу позитивних вражень! Дуже легка, компактна (в зібраному вигляді вміщується в похідний кухоль ємністю 1,2 літри); в якості палива можна використовувати все, що є під ногами – тріски, дрібний хмиз, шишки і т.п.
Вітер їй не заважає, дим до очей не лізе, іскри не здіймаються. Літр води ця пічка кип’ятить за якісь 10 хвилин! Вирішили, що ця пічка відтепер буде у нас №1, а свою газову одно-конфорочну піч „Кемпінг-газ” будемо використовувати тільки в часі дощу, в передньому відсіку намету.
Одним словом, сповнені позитиву, попили чаю „з димком” і приступили до головного – риболовлі.
Зробили прикорм із сухої суміші – до неї я ще вдома замішав перетерті старі сухарі, манку, а також додав для в’язкості фабричну суміш „Stick”.
Аж тут ми виявили, що забули підсаку. Покепкували одне над одним („склеротики”!) і… витягнули першого підлящика – десь на 300 грамів. Гарний початок!
Впродовж півтори години річка подарувала нам ще 2 такі самі підлящики та карасика. Ще одного крупного ляща ми просто втратили – не встигли навіть спуститися до води, щоб перехопити його під обривом. Перезарядивши гачки свіжими червоними хробачками, лягли спати.
Риба розбудила близько 7-ої години голосним теленьканням дзвоників на 2-х спінінгах: це піймалися підлящики – такі самі, грамів по 250-300. Але найбільше задоволення було навіть не від риби, а від краси серпневого ранку: під пронизливо-блакитним небом у яскравому промінні сходу сонця над водою кучерявився і вигулював колами легенький туманець. Ми були буквально ошелешені такою картинною красою… 
Поки дружина готувала ранкову каву, я витягнув 2-х невеликих язів.
Вдень перейшов на опариш, але результату чомусь не було, тому після обіду ліг подрімати.
Аж десь о 18-ій годині розбудило якесь ревище – це низько над водой понад руслом Десни пронісся спортивний літак. Похитуючи крилами, він вітався з рибалками, котрі плавали туди-сюди Десною на своїх човнах.
Дружина повернулася з прогулянки навколишніми лугами щасливою: вона виявила на лузі багато чорниці та яблуньки-дички, рясно обвішані плодами.
Увечері з’явилися перші комарики, але не набридливі. Знов почепив на гачки хробаків. І знову пішли немаленькі гарненькі підлящики. Але вечір був набагато холоднішим за попередній. Заснули під голосні пісні, що доносилися з дальніх стоянок.
Наступі 3 дні зі щоденніка Андрія читайте з 23 серпня 2013 року в новинах сайту www.oster-vip.com.ua
Великолепная история, а фото вообще супер! Жду продолжения.
Мы с мужем тоже недавно на Десне возле Остра отдыхали на палатках. Так я Вам скажу что Вы, Андрей, еще хорошо поймали.
Новичкам везет!
Мені особисто дуже сподобалася манера подачі матеріалу. Я б на Вашому місці вночі б на сома ще ставив. За стількі днів могло і фартонути разок другий.
Да мы тоже недавно по Десне на сома ездили, так глухо как в танке было. Промокли, промерзли и поймали головастика, которого потом отпустили. Посему смысла на сома ставить мне кажется и небыло.
Статья хорошая, а Владимира не слушайте. Кто не пробует, у того ничего и не поймаеться.
прикармливал мамалыгой, её же добавлял в кормушку и на крючке пенопласт, — нормально клюет ))